Напевно багато хто з вас ще в дитинстві бачили в сільських палісадниках ажурні ніжні "ялинки" з голими стеблами і тонкими, ниткоподібними, зібраними в пучки гілочками. А хтось навіть пам'ятає, що у серпні на деяких "ялинках" з'являлися яскраво-червоні кулясті плоди-ягоди.
Секрети вирощування спаржі
А ось те, що називається ця рослина аспарагусом, або спаржею, і його молоді пагони вирощуються по всьому світу як делікатесна овочева культура (диво-рослиною називають її часто, а ще – королівським овочом), знають далеко не всі.
Адже культивують спаржу навіть не сотні, а тисячі років – вона була відома і в Стародавньому Єгипті, і в Античній Греції, та й в Україні спаржу обробляли щонайменше з XVII століття.
Фото: shutterstock.com / hlphoto
Чим же такі цінні молоді пагони рослини? Вони відрізняються значним вмістом вітамінів (особливо С, РР, групи В), мінеральних солей (особливо калію та йоду), білка, амінокислот.
У їжу використовують соковиті пагони довжиною до 20 см з головкою, що ще не розпустилася - поки вони знаходяться під землею, вони білі (за смаком найм'якіші), піднімаючись над поверхнею грунту, набувають зеленого або фіолетового кольору, залежно від сорту, і втрачають частину поживних речовин, але так само смачні, малокалорійні та широко використовуються в кулінарії.
На замітку!
Крім кулінарії, аспарагус здавна широко застосовувався в медицині при захворюваннях печінки, нирок, при подагрі, цукровому діабеті, набряках і як засіб, що позитивно впливає на роботу серця.
Фото: shutterstock.com / Golden Shark 2
Найчастіше і як їстівну, і як декоративну рослину в середній смузі вирощують спаржу аптечну (вона ж лікарська, вона ж звичайна) - дводомну трав'янисту багаторічну рослину з потужним горизонтальним кореневищем, прямими гладенькими гіллястими стеблами до 1,5 м заввишки і ниткоподібними бічними гілочками, зібраними пучками. Декоративне значення мають насамперед жіночі рослини, які восени прикрашені барвистими ягідками, а з метою отримання їстівних пагонів для кулінарії краще висаджувати чоловічі рослини, які більш продуктивні та довговічні.
Популярні сорти та гібриди овочевої спаржі: Аржентельська рання, Царська, Баклім, Вальдау, Марія Вашингтон, Гайнлім, Гуелф Міленіум, Делікатесна, Гуелф Екліпс, Ксенолім, Кумулус, Магнус. Сорти відрізняються термінами дозрівання та призначенням.
Як виростити спаржу на городі
Фото: shutterstock.com / barmalini
В оптимальних умовах спаржа може рости без пересадок понад 15-20 років, даючи незмінно високі врожаї. Але є у процесі обробітку культури деякі нюанси і навіть складності.
Зазвичай спаржу вирощують розсадним методом, це хоч і довго (перший урожай ви зможете отримати лише на третій рік), проте надійніше. Найкращий час для посіву насіння на розсаду - березень-квітень.
Фото: shutterstock.com / La Huertina De Toni
Перед посівом насіння на пару-трійку діб замочують у теплій (близько 25-30°C) воді, можна зі стимулятором росту. Висівають його в легкий родючий субстрат на глибину 2-4 см рядами з міжряддями 20-25 см (якщо це не горщики, а загальні широкі місткості), накривають склом або плівкою і чекають на появу сходів при температурі 20-25°C.
Перші сходи з'являються приблизно через місяць, але будьте готові до того, що відсоток випадання буде дуже великий, іноді взагалі зійти можуть лише одиниці, тому сіяти потрібно з великим запасом. Після появи сходів плівку знімають і за необхідності посіви проріджують, залишаючи між паростками відстань 15-20 см. Зрозуміло, весь цей час рослини необхідно регулярно поливати невеликими порціями, не допускаючи застою води.
У червні-серпні зміцнілі сіянці (з 2-3 стеблами і розвиненою кореневою системою) пересаджують у відкритий ґрунт, але поки що не на постійне місце, а в розсадник, де ті перебуватимуть до кінця наступної весни, нарощуючи насамперед кореневища. Місце потрібне тепле і сонячне.
Догляд за сіянцями, що ростуть, полягає у вже згаданих регулярних поливах, ручному розпушуванні та прополюванні й підживленні. Перше підживлення проведіть через 20 днів після появи сходів перебродившим настоєм коров'яку, розведеним водою (1:6-8). Друге підживлення проведіть комплексним добривом через 20 днів після першого.
Дорослі рослини спаржі (особливо чоловічі форми) досить холодо- і морозостійкі, переносять заморозки до -30°C навіть у малосніжні зими, проте висаджена розсада і сіянці, що розвиваються з насіння, дуже чутливі до заморозків. Тому на зиму надземну частину зріжте на рівні 10 см і замульчуйте ґрунт у розсаднику перепрілим гноєм, компостом або торфом, щоб молоді рослини не загинули.
Фото: shutterstock.com / msgrafixx
Навесні паростки спаржі знову з'являться над землею, і знову на вас чекає сезон регулярного догляду за описаною вище схемою - ручне прополювання, акуратне розпушування (щоб не пошкодити поверхнево розташоване коріння), поливи та підживлення. Після дозрівання плодиків ви зможете розсортувати рослини на чоловічі та жіночі - щоб відправити перші на овочеву грядку, а другі за бажанням залишити як декоративні. На зиму знову зрізаємо надземну частину і добре мульчуємо розсадник.
Тим часом формуємо для спаржі постійну грядку - не забувайте, що на одному місці вона може рости понад 10 років, тому ретельно обирайте місце розташування (багато городників, наприклад, висаджують рослини довгим рядом уздовж паркану).
Фото: shutterstock.com / FotoHelin
Аспарагус віддає перевагу пухким, поживним, багатим на гумус некислим ґрунтам (рН не нижче 6,5) на ділянках, які добре прогріваються (сонячних або злегка притінених), на піднесених ділянках, що не затоплюються талими водами. Навіть на слабокислих ґрунтах необхідне попереднє внесення вапна, а при поверхневому розміщенні ґрунтових вод - закладка дренажу. Хороші попередники - капуста, гарбузові, коренеплоди.
Відібрані екземпляри навесні, коли ґрунт повністю відтане, акуратно викопують вилами і пересаджують у ґрунт, з осені глибоко перекопаний і заправлений добривами (на 1 кв. м вносять 6-8 кг перегною або компосту, 30-40 г суперфосфату, 20-30 г сульфату калію) у підготовлені борозни завглибшки 30-35 см на відстані 50 см одна від одної та не менше 1 м між рядами. На дно борозен перед посадкою бажано внести ще добриво - на 1 кв.м 3-4 кг компосту і 15-20 г комплексного добрива типу азофоски. Після посадки рослини рясно поливають і перший час продовжують це робити кожні 2-3 дні.
Фото: shutterstock.com / barmalini
На постійному місці зростання в сезон догляд за спаржею повторюється - періодичні акуратні розпушування, прополка бур'янів, регулярний полив не менш як 6 разів за сезон (від нестачі води пагони стають волокнистими і набувають гіркого смаку) та підгодівля (ранньою весною після сходження снігу вносять комплексне мінеральне добриво з розрахунку 20 г на 1 кв. м) і добриво (на самому початку літа і восени те ж саме добриво в половинній дозі можна підживити посадки настоєм пташиного посліду з розрахунку 1 л на 20 л води). м, на самому початку літа і восени те ж добриво в половинній дозі, в середині сезону можна підживити посадки настоєм пташиного посліду з розрахунку 1 л на 20 л води).
Довідка!
У міру дорослішання коренева система рослини йде глибоко, і поливи можна буде скоротити, як і частоту прополок.
Фото: shutterstock.com / barmalini
До хвороб культура досить стійка, лише за надто високої вологості ґрунту рослину може вражати коренева гниль (фузаріоз). Осипання гілок - перша ознака цього захворювання. Боротися з ним можна за допомогою Споробактерину, поливаючи кущ під корінь розчином (20 г препарату на відро води). За необхідності обробку потрібно повторити через 10 днів.
Також дорослі екземпляри спаржі може пошкоджувати іржа. Профілактикою появи захворювання слугує розмежування молодих і старих посадок, дотримання режиму поливів, регулярне знищення бур'янів і огляд рослин з видаленням і знищенням пошкоджених пагонів.
Фото: shutterstock.com / Mirko Graul
Зі шкідників вражати спаржу можуть личинки листоїдів і спаржевої мухи, які здирявлюють листя, спричиняють деформацію і пожовтіння стебел (переважно наймолодших), іноді аж до припинення росту і навіть загибелі рослини за масового розмноження комах. Проти спаржевого листоїда ефективні інсектициди (Фітоверм, Фуфанон-Нова), а зі спаржевою мухою боротися можна лише механічним шляхом. Навесні до початку і в період льоту мухи потрібно ретельно оглядати рослини, що проклюнулися, зрізати і спалювати всі пошкоджені пагони з яйцекладками (в крайніх випадках до вильоту молодняка рекомендовано навіть знищувати взагалі всі пагони, що з'являються), а восени, якщо на ділянці був шкідник у сезоні, видаляти всі, навіть здорові, стебла, тому що в них можуть зимувати лялечки комахи, і глибоко перекопувати ґрунт із цієї ж причини.
Дорослі рослини морозостійкі і не потребують укриття на зиму, зазвичай наприкінці сезону видаляють лише ослаблені та чахлі екземпляри, додаючи компост або перегній на звільнені ділянки.
Фото: shutterstock.com / hlphoto
Сезон збирання спаржі - з травня і приблизно до кінця червня (а якщо зима була теплою, то й раніше). У їжу придатні соковиті білі пагони, що розвиваються ранньою весною з бруньок, які зимують на кореневищі, і молоді зелені пагони, що вийшли на поверхню ґрунту. Закінчують збір до липня, щоб дати рослині час відновити сили і підготуватися до зими.
Як бачите, щоб отримати повноцінний урожай спаржі (та ще й вирощуючи її не з кореневищ, а з насіння), доведеться витратити час і зусилля, особливо на перших порах. Однак постійна наявність такого власноруч вирощеного делікатесу на столі неодмінно урізноманітнить і прикрасить ваше меню.
Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.