Квадробіка: що це - спорт, хобі чи субкультура
Розпочати розмову варто з питання про саме поняття «квадробінг»: що це означає? Термін походить від грецького слова quattuor - «чотири» (і однокореневого quadri- - «чотирьох-») та англійського суфікса дії -ing. Синонімічне поняття «квадробіка» своєю чергою поєднує грецький корінь зі словом «аеробіка». Таким чином, квадробінг - це пересування на чотирьох кінцівках, або ж «фізкультура на четвереньках».
Однак це ще не все. Квадробіка також має на увазі елемент маскараду. Квадробери не тільки імітують рухи тварин, а й приміряють їхній вигляд. Вони носять маски, а іноді й плюшеві хвости або рукавички із зображенням лап.
Усе про квадроберів Фото: © Shutterstock/FOTODOM
Отже, що це - квадробіка? Це імітація зовнішності та поведінки тварин. Самі квадробери називають своє захоплення видом спорту. І частково вони мають рацію: у деяких країнах навіть влаштовують квадроберські змагання. Утім, поки що вони не мають офіційного статусу. Тож здебільшого йдеться про просте хобі.
Однак зі зростанням популярності у квадробіки виникли риси субкультури. Так, у мережі можна знайти тематичні спільноти і канали, а також фото квадроберів, які влаштовують сходки. Діти та підлітки об'єднуються в групи за інтересами, щоб знайти однодумців і друзів.
Як з'явилася квадробіка
Звідки ж узявся квадробінг? Хто його придумав? «Першовідкривачем» квадробіки вважається японський спортсмен Кенічі Іто. За його словами, з дитинства він зазнавав цькування через зовнішність: його дражнили «мавпою». Однак Кенічі Іто не вважав порівняння з мавпою чимось принизливим. Навпаки, тварини стали для нього джерелом натхнення.
Зрештою Іто розробив власну методику пересування навкарачки. Спочатку він практикувався в Токіо, але поліція не оцінила його захоплення. Тоді японець перебрався в гори, де продовжив розробляти авторський спортивний напрям. Він також зайнявся популяризацією вигаданого руху й організував власний квадротабір.
Старанні тренування принесли плоди. У 2008 році Іто встановив світовий рекорд із бігу навкарачки. Він подолав 100 метрів за 18,58 секунди. А через кілька років побив власний рекорд і пробіг ту саму відстань за 15,7 секунди. Досягнення Іто і стали причиною, через яку світова спільнота звернула увагу на квадробіку.
Хто такі квадробери Фото: © Shutterstock/FOTODOM
Утім, як уже було зазначено, сьогоднішній квадробер - це не просто любитель незвичайної фізкультури. Це людина, яка використовує анімалістичні аксесуари. А ще він не просто ходить навкарачки, а й імітує інші тваринні риси, наприклад нявкає.
Квадробери: хто це - простими словами
Отже, квадробери - хто це? Простими словами, це люди, які частково наслідують тварин. Самі вони називають себе спортсменами (нехай і непрофесійними). Але, як було сказано раніше, квадробіка не обмежується фізичними вправами. Тому сьогодні рух правильніше назвати хобі або просто трендом.
Особливо поширена квадробіка в середовищі дітей, рідше - підлітків. Це не дивно: для дітей наслідування тваринам - лише гра, а також спосіб згуртуватися і подружитися з ровесниками. Стаючи квадробером, дівчинка або хлопчик знаходить однодумців, а також шукає способи самореалізації. Це можна пов'язати з пошуком самоідентифікації, нормальним для дітей.
Квадробери і фуррі - одне й те саме?
Окремо варто сказати про зв'язок між квадроберами і фуррі. Хто це? З квадроберами ми розібралися: вони ідентифікують себе як спортсменів. А ось фуррі (від англійського fur - «хутро») - це зовсім інший напрям.
Хто такі квадробери Фото: © Shutterstock/FOTODOM
Спільнота фуррі зародилася приблизно в 1980-х і популярна досі. Вона об'єднує шанувальників антропоморфних тварин. Захоплення проявляється на різних рівнях: від творчості до створення антропоморфних костюмів, участі у фестивалях і сходках.
Іноді прихильники руху говорять про «духовний зв'язок» із тваринами. Або навіть називають себе «фуррісексуалами» - людьми, які відчувають сексуальний потяг до антропоморфних тварин. З цієї причини фуррі стали об'єктом досліджень у середовищі психологів. А в мережі до них ставляться здебільшого зневажливо або з осудом.
Квадробери: хто це - на думку психологів і спортсменів
Повернемося до квадроберів. Хто це на думку експертів? Професійні спортсмени не сприймають квадроберів як «колег». Вони наголошують, що цей спорт не є офіційним. А також нагадують, що люди все ж таки прямоходячі. Тому перестаратися з бігом навкарачки не варто.
Більшість психологів не вважають квадробіку небезпечним хобі. Насамперед це гра, спосіб самовираження і пошуку спільної мови з однолітками. На сполох варто бити в тому разі, якщо захоплення виходить за рамки норми. Дзвіночком стають:
- агресивна поведінка (спроби накинутися на оточуючих, вкусити або подряпати їх);
- вживання корму для тварин;
- відмова від людської мови на користь звуконаслідування тваринам;
- відсутність інших хобі, зведення квадробіки «на п'єдестал»;
- байдужість до інших сфер життя, наприклад навчання, творчості, спілкування з однолітками поза спільнотою квадроберів.
А лікарі нагадують про найбільш очевидну шкоду квадробіки - ймовірність травм. Імітуючи тварину, дитина може заробити садно або навіть перелом. Вона також ризикує поранитися об цвях або скло, непомітні на землі.
Хто такі квадробери Фото: © Shutterstock/FOTODOM
Чи небезпечна квадробіка?
Отже, резюмуємо: квадробіка небезпечна чи ні? Чи варто бити на сполох, якщо дитина стала квадробером? Саме по собі це захоплення - у дитячому віці - не становить загрози. Його можна розглядати як гру.
Задуматися варто, якщо поведінка дитини виходить за межі норми. Якщо вона готова вкусити перехожого або кинутися під машину, імітуючи оленя, має сенс відвести дитину до фахівця: психолога або психіатра. Відсутність інших захоплень і приятелів поза колом квадроберів також має стурбувати батьків.
І, звичайно, варто зазначити, що захоплення квадробікою - норма для дітей і юних підлітків (до 14 років). У більш зрілому віці заняття квадробікою здаються щонайменше інфантильними. Та й якщо дорослий шукає однодумців серед дітей, які грають, це не може не насторожити.
Отже, квадробіка - це не найзвичніше для більшості хобі, яке переживає сплеск популярності. З великою ймовірністю інтерес до нього незабаром спаде, як завжди трапляється з трендами. Тож батькам залишається бути уважними до дітей, прислухатися до їхніх потреб, давати простір для самовираження, але й уміти вчасно припинити небезпечну поведінку.
Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.